Сторінка:Aldred Jensen. Les emigrants Ukraïniens en Suéde (Extrait des Mémoires de la Société scientifique ukraïnienne Ševčenko, XCII).pdf/14

Ця сторінка вичитана

8

Альфред Єнсен



Мусїли рівнож Орлики займати ся долею жінчиних родичів. Анна Орликова, з роду Герциків, жалуєть ся в листї до Міллєрна (12 жовтня 1717 р.), що її рідна мати, „по позбавленю всього майна і дібр до остатної сорочки, була заслана на московські слободи в монастир“. В тім самім листї, в котрім між иншим зроблено натяк на незаконне становище Войнаровської.[1] Орликова згадує, що жінки і дїти її трех братів — Герциків „сидять в тюрмі і мусять випрошувати кусник хлїба“.

Сам Филип Орлик робив перед шведським правительством надаремні впрочім стараня, аби облегчити тяжку долю братових своєї жінки і її сивоволосої матери. В листї до Міллєрна3 грудня 1717 р.) говорить він:

„Я знаю, що нї я, нї мої близькі не можуть і не хотять вірити запевненям і амнестії царя, щоби повернути і обняти в посїданє своє рухоме і нерухоме майно, бо повертаючи я наразив би не тілько на небезпечність, але й на загубу своє житє і честь, котра рівнаєть ся житю; а припустивши навіть, що над сподїванє уникнув би тих нещасть, то попав би зі Сцилли в Харибду всяких заводів, понижень, зневаг і дотинків і був би змушений цїле житє зносити нестерпимі муки душі, особливо коли б в моїй особі була ображена така милостива і опікунча протекція його королївської величности“. Дальше просить вставити ся перед царем: „Щоби мати наша панї Герцикова, котру позбавили рухомостей і нерухомостей і заслали, відзискала свободу і була допущена до посїданя своїх дібр, де вона могла би прожити спокійно старість і вмерти. Щоби жінки моїх свояків, панів Григорія і Івана Герциків, котрим забрали всї добра і достатки, рухомі і нерухомі, не тілько клейноди, золото, срібло і инші начиня, але навіть одежу і заслали разом з дїтьми в Москву (де вони жиють з прошеного хлїба), були випущені на волю з родинами і повернули до своїх мужів, бо що Бог получив, нехай чоловік не розлучає. Щоби вернули свободу своякови мому панови Новицькому з жінкою, котрого видав цареви Сєнявский, і віддали йому його добра. Щоби матїр пана Мировича, з її братами, сестрами і цїлим родом, дістала волю і добра і могла повернути з вигнаня в свій край. Щоби жінцї пана Мировича вільно було виїхати до мужа зі всїма достатками. Щоби всї прочі наші сторонники, урядники і вояки, що знаходять ся в полонї, були випущені на волю з вигнаня, каторги і вязниць. Врештї, щоби позволено було урядникам, котрі про-


  1. Див. статю Родина Войнаровських у Швеції