Сторінка:20-40-ві роки в українській літературі (1922).djvu/204

Цю сторінку схвалено


Узрять те, на що гляділи
І досі не зріли,
Узрять те, що земля й небо
Їм давно одкрили.

Тільки там, де дух Господень,
Там і правда й воля.
Де любов Господня й віра,
Там і щастя й доля!..

Світи-ж, зоре, на всю землю,
Поки день той прийде;
А ви, браття, готуйтеся,
Бо нежданно зійде!

Готуйтеся, очищайтесь
Од плям і пороку,
Готуйтеся — скоро блисне
Звізда од востоку!

 

Примітки. Змущає (рос. смущает), бентежить. Слободи (народне рос.) — волі.

 
 
 

Ой чого молодий співець зажурився,
Головою жалко на гуслі схилився?
Ой чого молодий співець не співає,
А чи гласу більше до пісень не має?
Нащо собі марно жалю завдавати,
Нащо свої красні літа загубляти!
Сидить як ізмерзлий ізранку до ночи,
Облив слізоньками понурії очи.
Чи тобі із літом розлучаться жалко?
Та ще тільки в полі забриніла травка!

— 212 —