Гамалія. Соч. Т. Шевченки
Першодрук: Санкт-Петербург — В типографии М. Ольхина. — 1844 ІЛ. Ф. 1, № 76.
«Позавчора вернувся в Петербург. Мене носив проклятущий пароход у Шведчину й Датчину. Пливши в Стокгольм, я скомпонував „Гамалію“, невеличку поему, та так занедужав, що ледве привезли мене в Ревель, там трошки очуняв» (лист Шевченка до П. М. Корольова від 18 листопада 1842 р.)
Рукопис поеми на 12 сторінках подав 7 березня 1843 р. до Петербурзького цензурного комітету О. Л. Елькан. Він же забрав рукопис з цензурного комітету й, очевидно, здійснив нагляд за виданням. Рукопис, за яким видано поему, не зберігся. Видання здійснювалося без нагляду Шевченка, який з кінця травня 1843 р. виїхав в Україну й повернувся до Петербурга лише в перших числах березня 1844 р., коли поему було вже віддруковано.
Подається за примірником першодруку, оправленим разом з робочим примірником «Чигиринського Кобзаря і Гайдамаків» 1844 з виправленнями Шевченка 1859—1860 рр. (ІЛ, Ф. 1, № 76), представленим на веб-порталі «Тарас Шевченко»: http://kobzar.ua/item/show/4813
В листі від 6–7 травня 1844 р. поет писав О. М. Бодянському: «Гамалія» не поправлений, як ми з вами тойді поправляли, бо без мене надрюкований полукацапом.
Тоді ж Шевченко поклав пісню козаків-бранців — на музику. Свідчення про це лишив В. В. Ковальов.
