ли́ха, якъ жа́ба грязі, почали́ ва́шимъ ро́бомъ у сво́іхъ хутора́хъ и се́лахъ ходи́ти! Чи ска́жете, мо́же, що то́ була́ па́косна, пози́чена слове́сность, кото́роі ви вже тепе́ръ одцура́лись и вже намъ тепе́ръ хоро́ші книжки́ друку́ете? Згада́йте жъ, бу́дьте ласка́ві, у кото́рий се вже разъ ви намъ такъ гово́рите, ви, письме́нні, городя́нські лю́де, поча́вши съ того́ старода́внёго віку, якъ ва́ші прапра́щури сме́рдомъ на́шого бра́та записа́ли? Аже́ жъ ви зна́ете по старосвітськихъ книжка́хъ, що Іезуіти и и́нші катели́цькі по́пи, ще кра́ще одъ васъ говори́ли про душе́вну освіту, и по се́лахъ босоно́гі ми́ссіі розсила́ли, мовъ би нови́хъ апо́столівъ постанови́вши, и бага́то зъ насъ до то́і ома́ни поква́пилось и одъ про́стоі віри мужи́чоі[1] одщепилось.... Що́ жъ ви́йшло? Брехня́, та й го́ді!… Та чи одні жъ катели́ки по города́хъ люде́й и віршами, и вся́кою и́ншою слове́сностю обду́рювали? Исто́рия обма́ну до́вша, якъ-би́ іі́ списа́ти, одъ исто́риі щи́роі пра́вди, — що, якъ-би́ перетруси́ти всі книга́рні, якъ-би́ хто взявъ у ру́ки тако́го ціпа, щобъ уве́сь той да́вній и неда́вній мо́тлохъ перемолоти́ти, то чи́стого, пра́ведного зерна́ чи набра́лось би й съ ківшъ. Сами́ ви се до́бре зна́ете, а намъ изъ своіми книжка́ми набива́етесь.... О, бо'да́й васъ, цивилиза́торівъ! У васъ усе́ тілько сбытъ и потребленіе на умі! и якъ-би́ ввесь миръ закипівъ то́ргомъ, то вамъ би й ра́ю Бо́жого не тре́ба.
Отъ же въ хутора́хъ не ду́же городя́намъ віри дойма́ють. Може, ви й спра́вді пороби́лись уже́ святи́ми, надиви́вшись на своі старі гріхи́, та хто́ жъ намъ за васъ у пору́ки ста́не? Зда́вся Ци́ганъ та на своі діти.... чи не така́ бу́де пору́ка? Ва́ша пра́вда — въ Бо́га на су́ді, а передъ очи́ма въ насъ — тілько ва́ша кри́вда, почина́ючи съ то́го да́внёго віку, якъ ва́ші письме́нні, вельмо́жні, и бога́ті пре́дки прозва́ли и записа́ли на́шого бра́та сме́рдомъ. Тимъ-то й не ймемо́ ми вамъ віри, хочъ, мо́же, ви вже й присвяти́лися. Не ду́рно бо гово́рять: Брехне́ю світъ прійдешъ, та наза́дъ не ве́рнесся!… Що́ жъ намъ ва́ша слове́сность друко́вана, коли́ сами́ ви намъ изневірились?… Що ви іі́ собі вподо́бали, се намъ байду́же, бо ви й про Вольте́ра (або́ ва́ші діди́, все одно́) на пупъ крича́ли, що притьмо́мъ світъ
- ↑ Chłopska wiara — такъ всі катели́ки на Вкраі́ні взива́ли на́шу віру въ XVI, XVII и XVIII віка́хъ.
