Сторінка:Яворницький Дм. Як жило славне запорожське низове військо (1912).pdf/8

Цю сторінку схвалено

Хоча назвище куріня вийшло од слова „курити“, се-б-то „диміти“ і певно нагадує собою російське слово „курная изба“, а проте запорожський курінь XVIII століття зовсім не був „курная изба“. Це був рубляний із товстого дерева будинок, 44 аршини завдовш, 8 аршин завшир, з мережаними одвірками та помальованими лутками, як те можна було бачити кілька років тому назад у дворі однієі обивательки містечка Никополя, Катеринославського повіту, де була в XVII столітті Микитинська Січ.

Старшина в Січі була така: кошовий отаман, військовий суддя, військовий писарь, військовий осаула, далі 38 курінних отаманів, за ними хорунжий, бунчужний, перначний, довбиш, пушкарь, гармаш і инчі. Усіх з початку життя запорожського казацтва було 49, а потім того 149 чоловік.

Уся ця старшина завжди вибіралась що-року, першого січня, починаючи з кошового і кінчаючи останнім чином. Кожний із старшин ходив звичайно тільки