ного життя запорожського було пьять: Микитинська, Чортомлицька, Камьянська, Олешківська і Підпіленська, або Нова Січ.
На острові Великій Хортиці ніколи Січі не було, через те нічого про неі і казать.
Січі заступали одна одну і переносились з одного місця на друге або через те, що в Запорожжі траплялась так звана нагла смерть, себ-то чума, од якоі через Січ живим людям не було ні проходу, ні проізду ніде; або ж через те, що місце, де сиділи Січею козаки, було дуже високе, одкрите, де-небудь коло правого берега Дніпра, звідкіля видко було усе, що робили запорожці татарам, які сиділи на лівому боці Дніпра.
Кожна Січ звичайно будувалась так, що в ній було передмісття, гассан-базар, або крам-базар, і кріпость, або ж замок. У кріпості була церква, завжди на імня Покрови пресвятоі Богородиці, і опріч церкви тридцять вісім курінів, або великих казарм, де містилось козацтво січове.
