Сторінка:Шість Наполєонів.pdf/11

Цю сторінку схвалено

Хольмс сидів і слухав.

— Мені здається, що причиною сеї справи є бюст Наполєона, якого я купив до сеї кімнати. Набув я його перед чотирма місяцями за малі гроші в склепі братів Гердінґів на Гайт Стріт. Я працюю в газетах і тому часто сижу над роботою цілими ночами аж до рана.

Так було й минулої ночі. Сидів я, як звичайно, в тій кімнаті, що знаходиться на найвищім поверсі ззаду. Було близько третьої години, коли я почув на долі якийсь шелест.

Послухав трохи, але більше нічого не рушалося. Я подумав, що той шелест йшов з вулиці. Минуло може хвилин з пять. Нагло почувся страшний крик, найстрашнійший, який коли будь приходилося мені чути. Ціле життя лунатиме мені в ухах! Хвилину сидів я на кріслі, ніби прибитий страхом, далі схопив гачок до грубки та побіг на діл по сходах. Коли увійшов до сього покою, вікно було відчинене, а бюст зник. Як злодій міг злакомитись на таку річ, для мене незрозуміло, бо був то звичайний ґіпсовий відлив малої вартости.

Як ви бачите, тільки довгоногий чоловік міг так скочити, щоби досягнути найвищого ступеня сходів.

Коли я відчинив браму і вийшов, то в темряві майже впав на труп. Швидко вернувся та взяв свічку. На сходах лежав якийсь чоловік зі