— 2 —
ХРУНЇЯДА.
ПІСНЯ ПРО МИКИТУ ХРУНЯ.
(Присьвята всїм виборцям, котрі віддали і віддають голоси на шкіролупів свого народа).
В селї Гнидові, долинї,
стоїть хата ще й до нинї,
хоч пуста вже й непошита,
де родив ся Хрунь Микита.
Хто він був — се кождий знає,
хто ґазети лиш читає
і полїтику провадить,
Тут сказати не завадить,
що се простий був мужик,
темний собі мов той бик.
Єго предки споконвіка
мали вигляд чоловіка;
Хрунь-же — морду мав ослячу,
а натуру то свинячу.
До роботи лїнував ся,
а на других все спускав ся —
любив сверлом всюди влїзти,
за двох пити, за трох їсти,
а за паньску нїби ласку,
за циґара, за ковбаску
|
