Сторінка:Шиллер Ф. Вільгельм Телль (1928).pdf/88

Ця сторінка вичитана
Берта
 Що ж є краще

І серцеві дорожче, як свої?
Для чесної душі що є любіше,
Як боронить невинних, за права
Пригноблених стояти в обороні?
Моя душа болить за ваш народ,
Страждаю з ним, бо я його люблю:
Покірний він, але ж який він дужий!
І, в мене серце хилиться до нього,
Його що-день я все шаную більш,
А ви, кого природа і повинність
Дали йому природнім оборонцем —
Ви кинули його і перейшли
До ворога, кайдани куєте
На рідний край! Я ж силую себе,
Щоб не почать ненавидіти вас.

Руденц
Чи ж я не хтів добра свого народу,

Спокою під берлом австрійським дужим?

Берта
Неволю готували ви йому

І хочете прогнати волю звідти,
Де досі був іще притулок їй!
Своє добро народ ваш краще знає,
Маною ви не здурите його!
Це ворог вас піймав на свій аркан!

Руденц
О, Берто! як гордуєте ви мною!
Берта
Коли б могла, то це було б і легше:

Та бачити погорди вартим того,
Кого могла б кохати…