Сторінка:Шиллер Ф. Вільгельм Телль (1928).pdf/67

Ця сторінка вичитана

Багато лісу й гожої води,
І їм здалось, що знов вони знайшли
Свій рідний край, — і зважились зостатись…
Містечко Швіц вони побудували;
Але біди зазнали чималої,
Корчуючи той коренастий ліс.
А далі вже, як їм не вистачало
Землі на ввесь народ, вони пішли
До Чорної гори, а там і в Білий Край,
Де схований за вічними льодами,
Жив інший нарід з мовами чужими.
Містечко Штанц в Кернвальді збудували,
В долині Рейс містечко Альторф; тільки ж,
Звідкіль прийшли, і рід свій пам'ятали:
З усіх чужих народів, що селились
Там серед них, всіх швіцьких одрізниш;
їх кров і серце легко розпізнати!
 (Подає праворуч і ліворуч руки).

Мавер
Так серце в нас одне і кров одна!
Всі (подаючи один одному руки)
Один народ, — робити вкупі будем!
Штавфахер
Чуже ярмо народи інші носять,

Звитяжцеві скорилися вони.
Багато є таких і в нашім краї,
Що не своєю волею живуть
І рабство їх на діти переходить;
А ми, з дідів і прадідів швайцарці,
По всякий час ми волю берегли,
Своїх колін ні перед жодним князем
Не гнули ми і самохіть, як вільні,
До цісарів під захисток пішли.