Сторінка:Шиллер Ф. Вільгельм Телль (1928).pdf/66

Ця сторінка вичитана

Навіщо ми в новую спілку тут
Єднаємось під зоряним дим небом?

Штавфахер (увіходить в коло)
Ми не нову зав'язуємо спілку,

Але стару, що в предків ще була,
Бажаєм одновити. Знайте, браття!
Хоч ділять нас і гори і озера,
Хоч кожен сам справується народ,
Та рід у нас один і кров одна,
І край один, що ми прийшли із нього.

Вінкельрід
Так правда те, що чуємо в піснях

Що здалека ми всі сюди прийшли?
Скажіть же нам, що знаєте про те,
Щоб спілку нам нову зміцнить старою.

Штавфахер
Ось як про це старі оповідають:

На півночі великий жив народ.
Ставсь недорід, усюди дорожнеча.
В такій біді громада ухвалила,
Щоб кожен з них, за жеребком, десятий
Свій рідний край покинув. Так і сталось.
І з тугою жінки і чоловіки
Полком великим одійшли на південь,
Мечем крізь край німецький шлях пробили,
І підійшли до гір, лісами вкритих,
І не спинявся їх важкий похід,
Поки не став на дикій цій долині,
Де зараз Мутта луками тече.
Не було тут ніде людського сліду,
Лише на березі стояла хатка,
А в ній самотній перевізник жив.
Та озеро так страшно хвилювалось,
Що перевозу не було. Цей край
Оглянули вони і бачать тут