Сторінка:Шиллер Ф. Вільгельм Телль (1928).pdf/165

Ця сторінка вичитана
Телль
Гедвіґо! Мати діточок моїхі..

Бог допоміг, — тиран нас не розлучить.

Гедвіґа (припадаючи до нього, обіймає за шию).
Ой, Теллю, як за тебе я боялась!..
Чернець (прислухається уважніше).

Телль
Забудь про жахи, в радощах живи!

Я знову тут, у рідній хаті, знов
Стою я на своїм, серед своїх!

Вільгельм
А де ж твій лук, татусю? Я не бачу.
Телль
І не побачиш! У святому місці

Я положив його. Не буде він
Мені служити більше до стрілецтва.

Гедвіґа
Ой, Теллю! (Одступається, пускаючи його руку)
Телль
 Що ж тебе злякало?
Гедвіґа
Яким вернувсь ти? Боже! Ця рука…

Чи смію взять її? Вона… Ой, боже!..

Телль (щиро й сміло)
Вона і вас оборонила й край.

І сміло я здійму її до неба!

(Чернець робить швидкий рух, Телль побачив його).
Хто цей чернець?
Гедвіґа
 А я його забула.

Поговори з ним сам, а я боюсь!