Ця сторінка вичитана
Телль
Гедвіґо! Мати діточок моїхі..Бог допоміг, — тиран нас не розлучить.
Гедвіґа (припадаючи до нього, обіймає за шию).
Ой, Теллю, як за тебе я боялась!..Чернець (прислухається уважніше).
Телль
Забудь про жахи, в радощах живи!Я знову тут, у рідній хаті, знов
Стою я на своїм, серед своїх!
Вільгельм
А де ж твій лук, татусю? Я не бачу.Телль
І не побачиш! У святому місціЯ положив його. Не буде він
Мені служити більше до стрілецтва.
Гедвіґа
Ой, Теллю! (Одступається, пускаючи його руку)Телль
Що ж тебе злякало?Гедвіґа
Яким вернувсь ти? Боже! Ця рука…Чи смію взять її? Вона… Ой, боже!..
Телль (щиро й сміло)
Вона і вас оборонила й край.І сміло я здійму її до неба!
(Чернець робить швидкий рух, Телль побачив його).
Хто цей чернець?Гедвіґа
А я його забула.Поговори з ним сам, а я боюсь!