Сторінка:Шиллер Ф. Вільгельм Телль (1928).pdf/164

Ця сторінка вичитана
Чернець
Оцим огнем, що так горить привітно,

І головою дорогих дітей,
Обнявши їх, благаю… (Хоче обняти дітей).

Гедвіґа
 Що вам? Гетьте

Ви од моїх дітей! Ви — не чернець!
В одежі цій покірність мусить жити,
На вашому ж лиці її нема…

Чернець
Найнещасніша в світі я людина!
Гедвіґа
Нещасне серце промовля до серця,

А погляд ваш мене лякає тільки…

Вальтер (схоплюючись)
Ой, мамо! Татко! (Вибігає).
Гедвіґа
 Боже мій!
(Хоче йти, тремтить і спиняється).

Вільгельм (вибігаючи)
 Ой, татку!
Вальтер (надворі)
Вернувсь ти?
Вільгельм (надворі)
 Татку, любий татку наш!
Телль (надворі)
Еге, вернувсь! А де це ваша мати? (Ввіходять)
Вальтер
Біля дверей, не може далі йти:

Так з радощів тремтить вона й зо страху.