Сторінка:Шиллер Ф. Вільгельм Телль (1928).pdf/161

Ця сторінка вичитана
Мельхталь
Хоч плаче у світлиці цісарева

І шле свої жалі важкі до неба,
Та тут народ, що визволився з пут,
Туди ж до неба посила подяку…
Хто хоче співчуття, любов хай сіє.

Державний вістун виходить.

Штавфахер (до народу)
А де ж це Телль? Його немає тільки,

Його, хто волю нашу нам здобув, —
Найбільше він зробив і перетерпів!
Ходіть гуртом до нього! Принесім
Рятівникові нашому вітання!
 (Усі йдуть)

ДРУГА СЦЕНА
Сіни в Теллевій хаті. Горить огонь у печі. Крізь одчинені двері видно далечінь.
Гедвіґа та її сини Вальтер і Вільгельм.


Гедвіґа
Сьогодні прийде батько! Діти любі!

Живий він, вільний, і усі ми вільні!
І це ваш батько визволив наш край!

Вальтер
І я в тім був мамусю! І мене

Не забувай! Бо таткова стріла
От замалим об мене не черкнулась, —
Я ж не здригнувсь.

Гедвіґа (обіймає його)
 Еге, ти знову мій!

Тебе я двічі породила, двічі
Терпіла матерні за тебе муки!..
Минулося!.. Зо мною знов обидва,
І вернеться сьогодні любий батько!