Сторінка:Шиллер Ф. Вільгельм Телль (1928).pdf/160

Ця сторінка вичитана

Стару любов та ласку спогадавши,
Що зазнавав від Габсбурзького роду“.

Люди рухами виявляють незадоволення. Багато голосів.

Багато голосів
Любов та ласку!
Штавфахер
 Зазнавали ласки

Від батька ми, а ласкою ж якою
Ми можемо від сина похвалитись?
Чи потвердив він наші привілеї,
Як всі царі до нього це робили?
Чи то він нам давав по правді суд
І боронив покривджену невинність?
Чи вислухав він наших післанців,
Що ми йому у скруті посилали?
Ні, цісар не робив нічого з цього!
Коли б сами потужною рукою
Не досягли ми прав своїх, то він
Нам не поміг би! Дякувать йому?
В долинах цих він не подяку сіяв.
Він високо стояв, він міг би бути
Своїм народам батьком, він же тільки
Дбав про своїх близьких йому людей
Кому годив він, той нехай і плаче!

В. Фірст
Не хочемо радіти з його смерти

І згадувать про зло його тепер —
Не хочемо! Та й мститися за смерть
Того царя, що нам добра ніколи
Він не робив, і гнати тих, що нас
Не кривдили, — того нам не годиться.
Любов бува не з примусу, а смерть
Накинуті повинності здіймає:
Йому тепер не винні ми нічого!