І перед замком Габсбурзьким, що з нього
Високий рід цісарський вийшов, там
Ганс, герцог, цісаря ножем у горло,
А Рудольф Пальм списом його пробив,
А Ешенбах ще й голову розсік,
І, цісар впав, залившись кров'ю, — вбили
Його свої і на своїй землі.
А інші всі були по той бік річки
І бачили, та річка їх держала:
Лише безсилий крик вони зняли.
А над шляхом сиділа вбога жінка,
І цісар згинув на її руках.
Отой, що був би все собі загріб!
І замкнено проходи всі міжгірні,
Бо береже свої границі кожен,
І навіть Цюрих браму ту замкнув,
Що тридцять літ уже не зачинялась:
Боїться він убивців, а ще більше
І месників, бо вже Аґнеса грізна,
Угорська королева, збройна йде,
Жіночого не знає милосердя:
За батька йде, за кров його помститись
На всьому роді душогубів тих,
На їх рабах, на дітях і на внуках,
І навіть на камінних замках їх.
Заприсяглась вона, що сім'ї всі
Пошле в могилу батькову і в крові
Скупається, як в весняній росі.