Сторінка:Шиллер Ф. Вільгельм Телль (1928).pdf/154

Ця сторінка вичитана
В. Фірст
Ой, боже! Мій онук під ним стояв!
Багато голосів
Геть знищити цей спомин про неволю!

Спалить його!

В. Хірст
 Хай краще зостається:

Тиранству він струментом був, — нехай
Нагадує повік про нашу волю!

Селяни — чоловіки, жінки та діти — стоять та сидять на колодах дерева з розваленого риштування, мальовничо гуртуючись у велике півколо.


Мельхталь
Як радісно стояти на руїнах

Насильництва і знать, що справдилось
Усе, на що ми в Рітлі присягались!

В. Фірст
Ще не кінець, початок тільки справи:

Всі, як один, одважно мусим стати,
Бо вже ж не забариться цісар мститись
За вбитого намісника свого
І вигнаного силоміць вернути!

Мельхталь
Нехай іде із військом він своїм!

Ми вигнали з країни ворогів, —
Зуміємо в країну й не пустити.

Руоді
В нас серед гір проходів мало: їх

Ми нашими тілами загородим!

Бавмґартен
В довічну спілку об'єднались ми,

То ж нас війська цісарські не злякають!

Рессельман та Штавфахер увіходять.