Сторінка:Шиллер Ф. Вільгельм Телль (1928).pdf/134

Ця сторінка вичитана

Долине звістка. Як побачите
Над горами сподівані вогні,
То, мов гроза, на ворога впадіть
І розваліть гнобительську будівлю! (Відходять)

ТРЕТЯ СЦЕНА

Вивіз біля Кіснахту. До нього входять іззаду проміж скель, і подорожнього видно в горі перше, ніж він вийде наперед сцени. Скелі оточують усе місце; одна скеля, що обросла кущами, виганяється наперед.


Телль (виходить з луком)
Він мусить їхати оцим шляхом,

Бо іншого до Кіснахту немає.
Тут я й зроблю, — сприятлива нагода!
Сховаюся за цим кущем, і звідси
Його досягне там моя стріла.
А шлях тісний зупинить тут погоню.
Наміснику, прощайся вже з життям!
Твій час ударив, ти померти мусиш!
Я тихо жив, нікого не займав,
Свою стрілу пускав лише на звіря,
В думках моїх убивства й не бувало…
З мого спокою вигнав ти мене,
Гадючої отрути влив у серце,
Перемінив мої думки невинні,
Страшного і нелюдського навчив:
Хто синові у голову стріляв,
Той може й ворога у серце влучить!
Мої дітки невинні й вірну жінку
Од лютости твоєї мушу я,
Наміснику, оборонить! Як лука
Тремтячою рукою натягав я,
Як з радістю пекельною мене
Неволив ти у голову дитині
Стрілять, а я благав тебе, безсилий, —
Присягу я страшну в своїй душі