А мушу сам прохати допомоги:
Украдено, віднято в мене милу!
Хто зна, де лиходій сховав її…
І, може, вже її примусив ґвалтом
Із нелюбом ненависним звінчатись.
О, поможіть обрятувать її!
Вона ж вас любить так, і заробила,
Щоб всі гуртом за неї ви повстали.
У цій пітьмі, що слід її сховала,
Серед оцих ваганнів і страхів,
Не знаю я, за віщо і вхопитись…
Одно оце я дуже добре знаю,
Що зможемо її здобути тільки
Із-під руїн гнобительської сили…
Фортеці всі нам треба зруйнувати;
Чи не потрапим на її тюрму?..
Навіщо те на завтра відсувати,
Що можемо сьогодні ще зробить?!
Як присягались в Рітлі, Телль був вільний,
І ще страшне злочинство не зробилось,
А час прийшов і одмінив закон…
Де ж боязкий такий, щоб ще барився?
І ждіть із гір ви гасла вогняного!
Немов стріла, про нашу перемогу