Сторінка:Шиллер Ф. Вільгельм Телль (1928).pdf/131

Ця сторінка вичитана
Мельхталь
Колись ви селянином гордували, —

Чого ж од вас тепер чекати нам?

Руденц
Я помилявсь, був молодий, — забудьте!
Штавфахер (до Мельхталя)
„Єднайтеся“ — останнє слово батька:

Згадайте це!

Мельхталь
 Так ось моя рука!

Мужицьке слово, пане мій, воно
Теж чесне слово! Що пани без нас?
Та хлібороб старіший же від пана!

Руденц
Ціню його й своїм мечем бороню!
Мельхталь
Бароне, та рука, що дику землю

Собі скорила й плідною зробила,
Сама себе оборонити зможе!

Руденц
Ми будемо — я вас, а ви мене —

Оборонять і в спілці дужі будем!
Навіщо ж балачки оці в той час,
Як в ріднім краї ворог порядкує?
А як од нього звільнимо країну,
Тоді дамо і проміж себе лад!
 (Помовчавчи деяку хвилину).
Ви мовчите? Вам нічого сказати
Мені? Так ще не заробив я віри?
Так силоміць ввірватись мушу в вашу
Таємну спілку? Радилися ви
І присяглись у Рітлі: я вже все,
Все знаю я, що врадили ви там…