Сторінка:Шиллер Ф. Вільгельм Телль (1928).pdf/130

Ця сторінка вичитана
Руденц (побачив мертвого і стоїть великим горем обнятий)
О, боже мій! То з каяттям своїм

Спізнився я? Не міг він довше жити,
Щоб бачити, як одмінився я?
Я знехтував його пораду вірну,
Як він живий ще був, — тепер навіки
Пішов від нас, покинув на мені
Великий, неспокутуваний гріх!
Скажіть: вмиравши, ремствував на мене?

Штавфахер
Він перед смертю чув, що ви зробили,

І мужність вашу він благословив!

Руденц (стає навколішки перед мертвим)
Святі останки вірної людини!

Бездушний трупе! Тут я над твоїми
Змертвілими руками присягаюсь,
Що розірвав навік чужі тенета
І знов віддавсь народові своєму.
Швайцарець я і хочу бути ним
З усього серця… (встає) О, тужіть за другом,
За батьком всіх, та не впадайте в розпач!
Не тільки спадок свій мені лишив він,
А й серце й дух свій передав мені!
І що хотів цей сивий дід зробити,
Це все зробить я маю, молодий.
Шановний батьку, дайте вашу руку!
 (До Мельхталя)
І ви подайте, Мельхталю, свою!
І не вагайтесь! А прийміть від мене
Присягу цю й обітницю мою!

В. Фірст
Подайте руку ви йому, бо він

До нас вернувся й віри заслужив!