Сторінка:Шиллер Ф. Вільгельм Телль (1928).pdf/129

І голову державну Берн підвів,
А Фрайбурґ став затулою для вільних,
На бій рухливий Цюрих виряжа
Своїх міщан, і сила королівська
Розбилась об його шанці довічні.

(Каже далі, мов пророк, мова його зростає до надхнення).

Я королів, панів я бачу гордих:

У панцирах посходились і йдуть,
Щоб мирний люд пастуший звоювати…
Борня на смерть, і славні перемоги
Ознаменують всі долини рідні!
Селюк накинувсь голими грудьми,
Як вільна жертва, на ліси списів,
Ламає їх, і цвіт шляхецтва гине,
А воля держить переможний стяг!

(Бере В. Фірстову та Штавфахерову руку)

Ставайте ж разом, і до віку міцно

Хай вільні об'єднаються міста!
Поставте вартових на ваших горах,
Хай спілка приєднається до спілки, —
У згоді всі живіть… у згоді… в згоді!..

Падає на подушку і мертвий все ще держить їхні руки. В. Фірст та Штавфахер якийсь час дивляться на нього мовчки, потім відходять, кожен з великим сумом. Тимчасом тихо ввіходять слуги, наближаються до барона, виявляючи тихе, але важке горе; деякі стають навколішки й обливають слізьми мертвому руки; поки це мовчки діється, дзвонить замковий дзвін.
Руденц швидко ввіходить.

Руденц

Чи ще живий? Чи ще мене почує?

В. Фірст (показує рукою; одвернувши обличчя)

Вже ви — нам володар і оборонець,

А замок цей вже інше має ім'я!