Сторінка:Шиллер Ф. Вільгельм Телль (1928).pdf/126

Ця сторінка вичитана
Штавфахер
 Хто?
Аттінґгавзен
Його нема… В останній час покинув!..
Штавфахер
Про небожа: чи послано по нього?
В. Фірст
Вже послано. Розважтеся: він наш, —

Схилилось знов до нас у нього серце!

Аттінґгавзен
Він заступався за свій рідний край?
Штавфахер
Як лицар, сміло…
Аттінґгавзен
 Чом же він не йде

Останнє взять моє благословення?
Бо чую вже, що скоро я помру…

Штавфахер
О, ні, шляхетний пане: сон короткий

Вас підживив, і знов ясний ваш погляд!

Аттінґгавзен
Життя — це біль, та й біль мене покинув,

І мук немає, як нема й надій!
 (Помічає хлопця).
Хто це?

В. Фірст
 Благословіть його: це — внук мій,

Він — сирота!

Гедвіґа стає з хлопцем навколішки перед Аттінґгавзеном.