Сторінка:Шиллер Ф. Вільгельм Телль (1928).pdf/108

Ця сторінка вичитана

Не безборонний я стою, як ті — (Показує на народ)
У мене меч в руці, і хто б насміливсь…

Штавфахер (скрикує)
Упало яблуко!
В той час, як усі повернулись до Руденца та до намісника, а Берта кинулась між них, Телль вистрілив.

Рессельман
 Хлоп'я живе!
Багато голосів
Поцілив яблуко!
В. Фірст хитається й ось-ось упаде; Берта підтримує його.

Ґеслер (здивувавшись)
 Невже стріляв?

Він зважився? Ні, це якийсь шалений!

Берта
Хлоп'я живе, — ви заспокойтесь, діду!
Вальтер (прибігає з яблуком)
Ось яблуко! Адже я, тату, знав,

Що сина ти стрілою не вразиш!

Телль стоїть нахилившись вперед, мов би слідом за стрілою; лук падає йому з рук, а як він бачить, що син біжить, він поспішає йому назустріч з розкритими обіймами, підіймає його і щиро пригортає до свого серця; так він, знесилівши, спускається додолу. Всі стоять, зрушені.


Берта
О, добрий боже!
В. Фірст (до батька та до сина)
 Діти! Мої діти!
Штавфахер
Хвалити бога!