Сторінка:Шиллер Ф. Вільгельм Телль (1928).pdf/103

Ця сторінка вичитана
Ґеслер
Хто вам сказав, що я жартую?
(Зриває яблуко з гілки, що над ним звисає).
 Ось

І яблуко! Розсуньтесь, дайте місце!
Вісімдесят ступнів тобі даю —
Ні більш, ні менш! Хвалився ти, що влучиш
На сто ступнів, — ну і влучай тепер!
Ти, стрільчику!.. та бережись хибити!

Гаррас
То це — не жарт! Мій боже!.. Хлопче, швидче

Навколішки і про життя благай!

В. Фірст (набік до Мельхталя, що ледве може втриматися від обурення)
Благаю вас, мовчіть-бо, угамуйтесь!
Берта (до намісника)
Вже годі, пане! Це ж нелюдська річ —

Так гратися із батьковим страхом!
Коли б цей бідний чоловік за ту
Малу провину заробив і смерти,
То вже ту смерть він десять раз відчув!
Додому ви його пустіть без кривди,
Він зна вже вас: годину цю не тільки
Він сам, — його онуки не забудуть!

Ґеслер
Розсуньтеся! Мерщій! Чого ж баришся?

Я б міг тебе за це на смерть скарати,
А я тобі ласкаво віддаю
Твоє життя до рук твоїх мистецьких:
Не може той на присуд нарікати,
Кому до рук оддав його я долю!
Ти поглядом своїм хвалився влучним:
А ну лиш, нам його ти покажи!
Достойна ціль, велика нагорода!