Сторінка:Шиллер Ф. Вільгельм Телль (1928).pdf/101

Ця сторінка вичитана

Простіть мене, ласкавий пане! Я
Не зневажав, — це просто необачність,
Я це зробив не вмисне, — присягаюсь!
Простіть мене, — цього вже більш не буде!

Ґеслер (трохи помовчавши)
Ти є мистець стріляти з лука, Теллю:

Розказують, з найкращих ти стрільців?

Вальтер
Це правда, пане: яблуко стрілою

На сто ступнів збиває з гілки батько!

Ґеслер
Оце твій син?
Телль
 Так, мій, ласкавий пане!
Ґеслер
Ще діти є?
Телль
 Їх двійко в мене, пане!
Ґеслер
Якого ж ти найбільше любиш з них?
Телль
Мені вони обидва рівні, пане!
Ґеслер
Ну, Теллю, ти на сто ступнів із гілки

Збиваєш яблуко, тож мусиш нам
Це показати! Ну, візьми лишь лука…
А, вже в руках… І яблуко нам збий
Ти з голови у сина! Тільки добре
Ти націляй, щоб збив за першим разом,
А то й твоя пропаде голова!

Усі жахаються.