пошесних недуг нпр. холєри або еспанки охоронює від зарази.
Та згодом пізнали люде на підставі докладних дослідів, що це все неправда, бо в горілці нема поживи за макове зерно, що навпаки, по випиттю людина охляває і не може так робити, як тверезий, що вона ослаблює орґанізм, котрий в наслідок того стає менше відпорним на пошести, ніж орґанізм тверезий.
Хочу коротко показати, яким способом роблено ці досліди. Роблено їх на звірятах і людях.
Брали два пси, або два коні рівної вартости, однакової швидкосте, одному давали алькоголю, а другого лишали тверезим. Відтак поставили обох бігти до мети. Показалося, що пяні зразу бігли швидше і переганяли тверезих. Та зараз опісля стали приставати в бігу і, поки прибігли до мети, то тверезі далеко їх випередили. Опісля тверезі були цілком здорові і могли бігти далі, а напоєні охляли так, що полягали.
Знову Др. Сміт робив на людях такі практики: Узяв двох рахмістрів (таких людей, що по банках або урядах рахують по цілих днях). Одному дали випити літру пива, а другий остав тверезим. Додаю ще, що обидва рахмайстри були однакової сили і видатности. Отож випивший зразу рахував швидше, але вже в половині часу, визначеного до праці, так охляв, що не міг рахувати і пристанув. Тверезий рахував дальше безупинно і не почував змучення. Показалось надто, що в роботі випившого було багато похибок, яких у тверезого не було. Такі