В першу чергу виступають принагідні пяниці. Самі вони не впються, хіба, як трапиться до того кумпанія. Без товариства, так на самоїдку він не випє чарки горівки. Колиж трапиться кумпанія, тоді дають собі волю за всі часи і пють і впиваються до безтями. А за таку кумпанію не важко, особливо по ярмарках та при инших оказіях, як хрестини, весілля, похорони, поминки, тощо. При таких оказіях трапляються в ряди-годи такі річи, котрі кінчаються в кримінальних судах.
Дальший рід пяниць, це пяниці чергові, або як наука їх називає, дипсоманісти. Це бувають дуже гарні люде, працьовиті, поважні та розумні. Та як зайде на них „такий час“, то кидають усе, забувають все і пють кілька днів безупину, без огляду на те, чи є кумпанія, чи ні. Аби лише шиночок. Спившися так до безтями, звичайно кілька днів відхоріють, каються, плачуть, перепрошують усіх, присягаються більше ніколи такого не робити і стають знову порядними, добрими людьми. Аж знову прийде на них „такий час“ і забава починається наново. Як у пяниць одноразових, так і у дипсоманістів наступає гостре алькогольне затроєння.
Тепер черта на пяниць безупинних. Вони пють що дня потрохи, так, щоб лише голову запоморочити. Їм здається, що це для їх здоровій конечно потрібне і таке вмовляють в себе для заспокоєння своєї совісти.
Др. Креполін говорить про таких людей, що у них прибуває нова доза алькоголю, поки ще попередня із них не вийшла. На нашу мову значить
