11
12
Аватнюрист—Авдикович
Авантюрист, (фр.) гд. Авантурник. Авари, (Обри нашого ст. літопису), тюрк, плем’я, що у VI. в, по Хр. з околиць Кавказу дісталося через Україну й Угорщину аж до Німеччини та побіджене Піпіном 796. р. загинуло. Аварія, (араб, авар — шкода) ушкодження корабля або його вантажу. В одних випадках шкоду поносить корабельна фірма, в других власник вантажу. Авва, (арам.) отець. Аввакум, протопоп, провідник і мученик рос. старообрядовців (1620—82); автобіографія й писання живою рос. мовою. Авгій, казковий король Еліди. Його обору на 4.000 волів, нечищену 30 років, очистив за один день Геракл, спрямувавши туди корито ріки Алфея — одна з 12 робіт Геракла. Авгіт, піроксен, темнобурий камінь, крем’ян вапу, магнезію й окису заліза; кристали односкісні, стовпикуваті; важний складник вибухових скал. Авгієва стайня, гл. Авгій. Авґсбурґ, місто в Баварії, над рікою Jlex. 168.000 меш. Заложене римлянами (Augusta Vindelicorum), розвинулося в середніх віках і було осередком торговлі з Італією. Від початку XIX. в. стає осередком ткального й машинового промислу. Багато старих будівель, церкви, ратуш, зброївня. Авґсбурзький мир 1555 р. Авґсбурґ.
Авґсбурзьке віроісповідання (confeslo Augustans), основний виклад науки протестантської церкви, уложений Лютером та ін. протестантами й предложений цісареві Карлові V. на соймі в Авґсбурзі 1530. Пізніше його дещо змінено. Авґури, члени рим. колегії жерців, настановлених, по переказу, Нумою або вже Ромулом, спершу 3, від Сулли 15, що з льоту птиць, дзьобання й крику птахів та з інших проявів ворожили прийдешнє й волю богів. — Усмішка авґурів: усмішка втаємничених людей з правовірства простолюддя. Авґуст, (лат.) серпень, від слова „Авґустус“: величний, щедрий. Авґуст, Ґай Юлій Цезар Октавіян, перший рим. цісар; *63 до Хр. по смерти свойого прибраного батька, Цезаря, об’єднався з Антонієм і Лепідом у 2-гий тріюмвірат; 43 до Хр. погромив під Філіппі республіканців, Брутта й Касія; під Актіоном 31 до Хр. побідив Антонія і став одиноким володарем; 27 до Хр.прийняв ім’я Авґуста, упорядкував і зміцнив державу, дбав про розвій науки й письменства — „вік Авґуста“ †l4 по Хр. Від нього „Авґуст“ — ім’я рим. цісарів і місяця серпня. Авґуст Октавіян.
|
Авґуст II. Фрідріх, Сильний, саксонський курфюрст (1660—1733), від 1697—1733 польський король; 1698 війна з турками, 1699 у карловицькім мирі Польща відзискує Правобережжя й Поділля; 1700 разом з Данією та Росією почав зі Швецією т. зв. „північну“ війну, а програвши її, мусів утікати й зректися престолу (1706). Відзискав його по побіді свойого союзника Петра В. під Полтавою 1709. З того часу у Польщі зростають рос. впливи. Авґуст III. Фрідріх, саксонський курфюрст (1696—1763), суперничає у зі Ст. Лещинським за польську корону й здобуває її за піддержкою Австрії та Росії 1733—63. Його володіння, це часи найбільшого політичного підупаду Польщі. Авґуста, ім’я багатьох колоній з часів рим. цісарства: A. Vindelicorum — Авґсбурґ, A. Treverorum —Трір, A. Taurinorum—Торіно. Авґуста Ян, єпископ „чеських братів“ XV. в.; автор чеських духовних гімнів. Авґустин, св., єпископ у Гіппо в Африці, один із найславніпшх учителів церкви (353—430), син св. Моніки. Творить кульмінаційний пункт середньовічної філософи; джерело, з якого черпала сили схоластика, але якому і новіша філософія завдячує багато нових імпульсів. Найславніші його твори це: „Доповідання“ (Confessiones) і „Про царство Боже“ (De civitate Dei). Авґустини, Авґустинці і Авґустинки, монахи й монахині, що живуть по уставу св. Авґустина. Авґустиновіч Александер, поль. маляр-портретист (*1865). Авґустів (Augustów), повітове місто в білостоцькім воєвідстві в Польщі, 9.000 меш. Авґустівський канал між Вислою й Німаном, довжина 102 км. Сплав дерева. Авдєєв Михайло, рос. письм. (1821-76), „Подводний камень“ (1860). Авджіля (Audjila), оаза в півн. частині лівійської пустині, каравановий вузол, дактилі. Авдикович Орест, педагог - україніст, письм. (1873—1919). „Моя популярність“, „Демон руїни“, „Ой у рідному краю та на дикому полі“, „Огляд: літ. діяльносш О. Кониського“ й ін. Ор. Авдикович
|
