Сторінка:Уальд О. Падуанська герцогиня.Трагедія з XVI століття.pdf/2

Ця сторінка ще не вичитана

АСКАНІО : Мені милійший мій сардак. Ти віриш, шо він тобі про батька оповість? твідо Напевне так. Хибаж ти вже забув, що місяця межа відо того часу; я був якраз в винарні, ма розі іх улицї, що нс "бігають кози, як над зо Яядешь | спитав мене, чиля це звуся Гвідо. Він мені цього листа з підписом: «Твойого батька друг" Р а ран іну мого роду. Я все вважав старого, Петро їм вуйком, де ЧА Оуло сказано, що так не є Мене дитиною віддав Йому в опіку чоловік, якого вій. мі раз не бачив з друге.



АСКАНІО: Так ти не знаєш, хто був твоїм батьком? ні твідО: АСКАНЮ: Ні спомину не маєш ти по йому? твідо:

Нікого, Асканіо. АСКАНІ «сжінчату

Тоді ти певне не так часто брав від нього буки, як я від мого батька,


твідо: нійемізанчу, До шьогож ти не винен був побої. АСКАНІО:

Ніколи! Власне в цьому вся нікчемність: ні раз лючування вини не дрогнуло в мойому серці" Ти! "На яку годину він тебе покликав?



твідо: Південь. (Сари годинник мм, АСКАНІС Якраз полудис. а його немає. Не вірю я у нього, Твідоз ше буде дівчина якась,


Я йшов з тобою від Перуджії аж тут -- тепер ходи зіжною 0 шнику найблищого (йон?) На вел ких богів шлунка, Гвідо, я тепер такий жадний

як удова чоловіка, утожлений біганиною, як пан моральними наукаму, я висушений начо проповідь. шерковна. Ходи Гвідо, стоїш і тужанісш. як дусен що хотів би заглянути в свій череп, Твій чоловік не прийде.



ївідо: Боюсь, що маєш слушність. Г


(Аболи «ін зійрався 4 Леканієм да відходу, яеляється граді Моринатте є фіолтточо папці. на який рамена стинтой, еріний яєтрії, Він Мк прізутену пож до побори, в закл, коли мас уійни, біжнта Габію слобали й гпаниє його).




МОРАНЦОНІ

Ферранті Гвідо, точно ти наспів. твідо: Живе мій батько? МОРАНЦОНЕ:

Так, живе -. у тобі. Ти схожий з ним в усіх чергах обличчя.

В псставі, ході, в вигляді цілім; Я думаю -- ти схожий з ним Ї духом.

твідо:

Про батька. мого розпочав. Для пе |Одної хвилі жив я

МОРАНЦОНЕ: Будько самі. гвідо Це мій найкращий друг, з любови До Падви йшов за мною слід у слід: Не жає тайнодля нас обох ніяких. МОРАНЦОНЕ:

дної тільки ти йому ме звірі Некай вдійде.


твідо: (аю Аекатім) Будь тут за годину Назад. Бо він ме зна Того, що в світі Ніщо свічада нашої дружби Не в силі стмарить, Отже, за годину! АскАН: Покинь його, лихий у нього погляд. твідо: еміжчио) Ні, ні, я певен в Тім, що він роскаже, Шо я великий пам ба всю Італію, Що радощі безвпинні жлуть на на Одну годину, любий! Сликинів нішиму.

Оповідж



Тепер про батька мого. дає на лаку)

Був великий? Цього я певен, в. нах стояв. (Волоссям чорний?. Ні. А жоже злотом Немов огнем горів? Мав ніжний голос? Хоробрі вої жають дуже часто Ніжний ї тихий голос, пі? А може Мав голос наче сурма боєва, Що гомоном лажа ряди ворожі?

твідо:

м сам ін зи, чи за ниж ші Чурі і пажі й воїни відважні?

Бо часто я неначе чую -- в жилах

Мов королівська кров бе -- він король?

МОРАНЦОНЕ:

З усіх мужів найбільше королівський. твідо: коріму

ін здійжеясь над головами,


МОРАНЦОНЕ:

Знінався він над голови усіх -- /тідходить йо Гаіда Я клад разу ма його рожка

На ешафоті, де на нього ждала (Сокира ката.