Сторінка:Тутковський. Узбережжя ріки Уборти. 1925.djvu/142

Ця сторінка вичитана

Грубість.

а. Піскуватий, сірий лісовий ґрунт
.   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .
0,1 метра
б. Сипкий, однорідний, неверствуватий, безнаметньовнй польодовиковий пісок
.   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .   .
6,5 метра

Нижче відслонення, в осипиіцах біля підніжжя лівого берега, з польодовикового піску ще раз визирають великі скиби червоного і червонувато-сірого Овруцького пісковика.

§ 347. Нижче по течії Червонського Млинка ознаки Славечансько-Овруцького кряжу — скиби червоного пісковика — тимчасово зовсім зникають; обидва береги річки Червонки ще більше знижуються, стають положистими, здебільшого задерновані, але часто являють собою великі голі осипища глибокого, сипкого, безнаметньового, жовтого, чистого, однорідного, дрібнозернястого польодовикового піску; скиб Овруцького пісковика геть аж до села Рудні Червонки в них вже не видко.

§ 348. На лівому березі річки Червонки, в урочищах Калита і Куликівська Дуброва, на пласкому вершку берега, у сосновому лісі, на віддаленні півверстви і одної верстви на захід від річки, розміщені три поодиноких, дуже характерних, типових, симетричних, підковуватих польодовикових бархани, що чомусь зовсім не зазначені на трьохверствовій мапі. Усі галузі цих барханів короткі (не довше чверти верстви) і швидко знижуються до кінців; західні схили їх дуже стрімкі (200-21°); східні розмірно положисті (до 12°). Масивні голови барханів здіймаються над навкружною місцевістю на 12—15 метрів. Отвори усіх трьох барханів звернуті незмінно, згідно з законом гесперотропізма, на захід. Схили і гребені барханів заросли лісом і задерновані; бархани знаходяться в спокійному стані.

Здається (згідно з відомостями, що я зібрав у селі Рудні-Червонці), польодовикові бархани існують і далі на південь і на захід від Червонського Млинка, в урочищах Голь, Крутий Беріг, Позвіркам-Бір, Стара Клеть і Вязьє. Чи існують такі бархани на правому березі річки Червонки в цій місцевості, — це залишилося нез'ясованим.

§ 349. Недалеко від села Рудні Червонки, біля броду через річку Червонку, обидва береги річки низькі і піскуваті, але на південній закраїні села правий беріг раптом звищується і в його стрімкому схилі (а також і на вершку) з'являється безліч скиб Овруцького пісковика, що з них збудований цілий приземкуватий горб у лісі, на південно-східній закраїні села. Пісковик тут переважно червоної барви, але часто трапляються і смугасті скиби, що в них чергуються тонкі червоні, білуваті і сірі смуги. Корок і жил молочно-білого кварца я тут не спостерегав.

§ 350. Село Рудня Червонка (№ 42, т. І, стор. 404; № 25, т. 6, стор. 20; № 52, стор. 62-63, 66) розташоване на правому березі річки Червонки, на абсолютній височині 90,0 сажня (згідно з нівелюванням західньої експедиції для висушування болот; див. № 9, стор. 106 і атлас, профіль 5; № 58, стор. 40, під № 870). Похил місцевости біля