Сторінка:Тарас Шевченко. Чигиринський кобзар та Гайдамаки. 1844.pdf/56

Цю сторінку схвалено


Доню моя, доню моя!
Дытя мое любе!
Иды одъ насъ! — Ледве, ледве
Поблагословыла:
— Богъ съ тобою! — та якъ мертва
На дилъ повалылась. —
Обизвався старый батько:
— Чого ждешь, небого? —
Зарыдала Катерына,
Та бухъ йому въ ногы:
— Просты мени, мій батечку!
Що я наробыла,
Просты мени, мій голубе,
Мій соколе мылый! —
— Нехай тебе Богъ прощае,
Та добрыи люды,
Молысь Богу, та йды соби —
Мени легше буде. —
Ледве встала, поклонылась,
Выйшла, мовчкы, зъ хаты —
Осталыся сыротамы
Старый батько й маты.
Пишла въ садокъ у вышневый,
Богу помолылась,