Цю сторінку схвалено
— 6 —
I.
Бувъ собі дідъ та ба́ба.
Зъ да́внёго да́вна, у га́і надъ ста́вомъ,
У-дво́хъ собі на ху́торі жили́,
Якъ діточо́къ двое, —
Усю́ди обо́е.
Ще зъ-ма́лечку у-дво́хъ ягня́та па́сли,
А по́тімъ побра́лися,
Худо́би діжда́лися, —
Придба́ли ху́тіръ, ста́въ и млинъ,
Садо́къ у га́і розвели́
И па́сіку чима́лу, —
Всёго́ надба́ли.
Та діточо́къ у іхъ Бігъ-ма,
А смерть съ косо́ю за плечи́ма.
Хто жъ іхъ ста́рість привіта́е,
За дити́ну ста́не?
Хто запла́че, похова́е?
Хто ду́шу спомя́не?
Хто́ поживе́ добро́ че́стно,