Сторінка:Степан Васильченко. На перші гулі.pdf/12

Цю сторінку схвалено

Василина (трохи соромлячись). Та вже-ж…

Савка. Не забула, що тоді казала мені?

Василина. Дурна була.

Савка (встає). Ото-ж бо то й є!…

Василина. Та сиди, тобі кажу! Що тобі станеться, як трохи не доспиш.

Савка. Сиди не сиди, одначе того, що минуло, не вернути. Ні-і, не так воно поминуло. (Зітхає). Дядько Матвій співає, як тільки вип'є чарку. (Наспівує стиха):

Ой, ви слуги молодії
Беріть коні воронії
Доганяйте, повертайте
Літа молодії…

(Далі додає словами).

Каже:Ой, догнали літа мої
На кленовому мості…
Ой, верніться, літа мої,
Та хоч до мене в гості…

Не вернемось, — кажуть, — не вернемось… забули й до кого… Отак-то моя мила!

Василина (встає, зітхаючи). Ой, ти, старий, та бородатий!…

(Недалеко од двору чути парубоцький кашель: „А-хи“).

Савка. Чуєш? Ось хто цеї ночі спати не буде. Де-ж то він тут принаду почув?

Василина (швидко). Стій, часом чи не до нашої? А ну сховаймося. (Ховаються в сіни, прислухаються).