Висмо́лювати, люю, єш, сов. в. ви́смолити, лю, лиш, гл. Осмоливать, осмолить.
*Ви́снаження, ня, с. Истощение.
Ви́снажити, ся. См. Висна́жувати, ся.
Висна́жувати, жую, єш, сов. в. ви́снажити, жу, жиш, гл. Обессиливать, обессилить, истощать, истощить.
Висна́жуватися, жуюся, єшся, сов. в. ви́снажитися, жуся, жишся, гл. Обессиливать, обессилеть, истощаться, истощиться.
Ви́снитися. См. Висина́тися.
*Ви́сновок, вку, м. Заключение, вывод, следствие, умозаключение. Сл. Нік.
*Висно́вувати, вую, єш, сов. в. ви́снувати, ную, єш, гл. 1) Развивать, развить. 2) Выводить, вывести заключение. Сл. Нік.
Ви́снувати, ную, єш, гл. 1) Израсходовать на основу (нитки). 2) Сосновать.
Ви́снути, сну, неш, гл. 1) Виснуть. 2) О человеке: торчать. Наймит усе висне в хаті, не йде на роботу. Рк. Левиц. *3) Околачиваться. І чого ти увесьденечки тут виснеш, наче тобі иншого діла немає? Звен. у. Ефр. 4) Взвизгнуть. Шпигнув його голкою, а він як не висне! Звен. у. Ефр.
Висо́к, ска́, м. 1) Висок. Сивизна на висках. Ном. № 8709. 2) Отвес (у каменьщиков). Сумск. у. Ум. Висо́чок. МВ. (О. 1862. I. 92).
Висо́кий, а, е. 1) Высокий. Високий до неба, а дурний як треба. Ном. № 6347. Долина глибока, а могила висока. Мет. 79. 2) Высоко находящийся. Пошли, боже, щастя з високого неба. Мет. 65. 3) Возвышенный. Ум. Височе́нький. Вийшла височенька дівчина. Стор. I. 99.
Висо́кість, кости, ж. 1) Высота, вышина, *высь. Летить орел понад морем по високій високості. Мет. Виставимо, миле браття, на високостях науки і літератури наше національне знамено. К. ХП. 133. Аби в панській високості хоть-но рік пожити. К. МБ. X. 6. 2) Возвышенность. *3) В титуле: высочество. Сл. Нік.
Ви́со́ко, нар. Высоко. Не дивись високо, бо запорошиш око. Ном. № 2552. Ум. Височе́нько.
*Високова́ртісний, а, е. Многоценный, драгоценный.
*Високова́ртний, а, е. Высокосортный. Сл. Дубр.
Високоду́мний, а, е. Гордый, высокомерный.
Високоду́мно, нар. Гордо, высокомерно.
Високоду́мство, ва, с. Высокомерие, гордость. Левиц. I. 502.
*Високопова́жаний, а, е = Високопова́жний.
Високопова́жний, а, е. Многоуважаемый, глубокоуважаемый. Ось високоповажний пан Шрам із сином. К. ЧР. 211. Високопова́жний Добро́дію! Милостивый Государь!
Високоро́гий, а, е. С высокими рогами. Воли високорогі половії дивляться з загороди у двір поважно. МВ. II. 134.
Високосла́вний, а, е. Прославленный. Високославні герої. К. Дз. 23.
Високоста́нний, а, е. Высокий ростом. Народ ручий… високостанний. О. 1862. IX. 63.
*Висо́кості, тей. Высоты, вершины; переносно: вершина, высшая точка (развития и т. п.).
Високочо́лий, а, е. С высоким челом; с высоко поднятой головой. Мов ті діди високочолі дуби з гетьманщини стоять. Шевч.
Високошано́вний, а, е = Високопова́жний. Послухали доброї ради високошановного народолюбця. О. 1862. IX. 125.
Ви́солопити. См. Висоло́плювати.
Висоло́плювати, плюю, єш, сов. в. ви́солопити, плю, пиш, гл. Высовывать, высунуть, вывалить (язык). Язик висолопив. Рудч. Ск. II. 17. Прийдеться бігати, язик висолопивши. Кобел. у.
*Висо́та, ти, ж. = Висо́кість. Ой летить орел та висотою, а кінь біжить та низотою. Нп.
Висота́, ти́, ж. = Висо́кість. К. Пс. 196. Під високу висоту злітає (сокіл). КС. 1882. XII. 495. Мнж. 122.
*Ви́сотаний, а, е. Вымотанный. Сл. Нік.
