Кадовби набиває, клепки сама було виготовує. Г. Барв. 423.
Виго́ювати, гоюю, єш, сов. в. ви́гоїти, гою, їш, гл. 1) Залечивать, залечить (рану). Болячки на людях вигоював. Стор. II. 61.
Виго́юватися, го́ююся, єшся, сов. в. ви́гоїтися, гоюся, їшся, гл. Вылечиваться, вылечиться (от ран). Аф. 326.
Ви́гра, ри, ж. Выигрыш. Ровнен. у.
Ви́грабки, ків, ж., мн. Мелкие части соломы и колосьев, остающиеся после молотьбы. Вх. Уг. 230.
Виграва́ти, ва́ю и раю́, єш, сов. в. ви́грати, раю, єш, гл. 1) Выигрывать, выиграть. Виграв у карти. Виграв мужик з паном справу. 2) Переливать светом, блестеть, заблестеть, переливаться цветом, засіять. Сонечко з-за хмари виграло. МВ. (О. 1862. III. 42). Світло виграє у кришталю усякими цвітами. Ком. I. 21. В нижеследующих значениях только в несов. в.: 3) Играть. Як та водяна русалка вигравав хлопець у воді. Левиц. I. 63. *4) Наяривать, нажаривать, наигрывать. Здорово виграває пісень на скрипку. Крим. Оттоді то по городах на музики вигравали. Макс. Ой там козак похожає, у бандурку виграває. Мет. 73. 5) О море: волноваться. Синіє море, виграває. Шевч. 91. 6) Гарцовать (на). Вигравали наші хлопці вороними кіньми. Мил. 78. Поперед війська да конем виграє. АД. I. 25. 7) Бродить. Пиво виграє.
Виграва́тися, ва́юся и раю́ся, є́шся, сов. в. ви́гратися, раюся, єшся, гл. Выбраживать, выбродить. Як виграється сирівець добре, то гарний. Волч. у.
*Ви́грамоситися, шуся, сишся, гл. С трудом выбраться. Франко. В поті ч.».
*Ви́гранка, ки, ж. Выигрыш. Сл. Дубр.
*Вигра́нювати, нюю, єш, сов. в. ви́гранити, ню, ниш, гл. Огранивать, огранить. Сл. Тутк.
Ви́грати, ся. См. Виграва́ти, ся.
Ви́грашка, ки, ж. Игрушка; забава. Вона й бере мене в покої синкам на виграшку. Шевч. 416.
Ви́гребти. См. Вигріба́ти.
Вигриза́ти, за́ю, єш, сов. в. ви́гризти, зу, зеш, гл. 1) Выгрызать, выгрызть. 2) Изгрызть. Вигризла всі молоденькі дубки. Рудч. Ск. II. 178. 3) Постоянными придирками заставлять, заставить уйти. Хто ж, як не ви, і вигризли її з двору. Мир. Пов. II. 95.
Вигріба́ти, ба́ю, єш, сов. в. ви́гребти, бу, беш, гл. Выгребать, выгресть. Вигребла рукою… ямку. Грин. II. 143. Нащо курка гребе? На те, щоб вигребти. Ном. № 9843. Вигребе із печі жару. Стор. I. 207.
*Ви́грібки, ків, м. Остатки чего-небудь, выгребенные со дна. Сл. Яворн.
Вигріва́ти, ва́ю, єш, сов. в. ви́гріти, грію, єш, гл. Греть, пригревать, пригреть, согреть. Вигрів гадину за пазухою. Ном. № 4606. Волики, стоя біля тину, знай вигрівають свої боки. Греб. 400. Після дощу, коли хмара за гору засувається, і сонечко от-от має вигріти. Св. Л. 26.
Вигріва́тися, ва́юся, єшся, *сов. в. ви́грітися, ріюся, рієшся, гл. Греться, *обогреться, согреться, потеплеть. З води біжить на пісок вигріватися, з піску — в воду. Левиц. I. 63. *Ще не можна дерево пересаджувати. — Нехай земля трохи вигріється. Крим.
Ви́гріви, вів, мн. Время, когда греет сонце. Як почнуться вигріви, то сніг пропаде. Миус. окр.
Вигрімля́ти, ля́ю, єш, гл. Греметь, грохотать. То не хмари по небу громом святим вигрімляють. Макс. Здалека грім вигрімляв закотом. МВ. (О, 1862. I. 85).
Ви́гріти. См. Вигріва́ти.
Вигрома́джувати, джую, єш, сов. в. ви́громадити, джу, диш, гл. Выгребать, выгрести. Зубиха увесь огонь вигромадила на припічок. Кв. II. 128.
Ви́губити. См. Ви́гу́блювати.
Вигу́блювати, люю, єш, сов. в. ви́губити, блю, биш, гл. Истреблять, истребить, уничтожать, уничтожить. Сипав гряд буйний, вигублював скотину. К. Псал. 181. Прогнівивсь ти на народи, вигубив жорстоких. К. Псал. 17.
Вигубля́ти, ля́ю, єш, гл. = Вигу́блювати. КС. 1882. IX. 588.
Ви́гук, ку, м. Крик, выкрик. Козаків угледено… вигук роскотився, і полетів турчин легкими кіньми на козаків. МВ. III. 56, 130.
