як: премудрость созда собі дом і утверди стовпів сім.
— Га-а-а! добре, мамуню! ій-Богу добре! — заговорив гість, хитаючись і хапаючись цілувать її в руку.
Поставили й „сьомий стовп“… А як долічились через дванадцять апостолів, чотирнадцять посланій Павлових та зближались до сорока святих, то й самі стовпами поставали. Й на день засіріло.
— Пора мені до дому, — каже гість.
— Та ще по чарочці! — заговорив о. Гервасій.
— По одній, — додала його пані-матка, — щоб знаєте… А! — додала, — хай нашим ворогам тяжко! — й держачи в руках чарку з „православною“, почала приспівувати, а пан-отці підтягати:
Зажурилися вороги,
Що ми стали пити;
Заболіли їх животи,
Чим будем платити…
А ми тут, вони там,
Трясця їх животам…
Та й заговорила, дивлячись на чарку:
— Пройшла єси вогонь й мідні труби, й пляшки й келишки; всюди їздила, то піди ще й пішки!
Й випила, скривилась, зморщилась, налила для гостя й дає:
— Проше, вашеці!
Взяв він і приглядається, а Люборацька співа в долоні припліскуючи:
А випийте ж, кумцю!
А випийте ж, любцю!
