Того-же таки вечора, як Печержинська приїхала, Кулинський і з старостами прийшов. Багато гостей поназїздилось на сватання, аж у клуні їх приймали. Клуню гарно килимами вбили й тут пють, гуляють. А в хаті заїдня, колотнѐчі: содома піднялась, що й не сказати: Мася з матіррю зуб на зуб стинається. У вдовиці була якась сотня карбованців на проценти, то Мася вимагала собі більше проти Теклі; а стара хотіла Теклі більше, а Масі меньше.
— Таки я возьму чотириста! — каже Мася.
— Ти-ж береш і коні, й воли, й овечки, та ще й більшу половину грошей хочеш? Ні, сього не буде, поки я твоя мати. Що-ж Теклі зостанеться?
— Теклі? — каже Мася. — Текля буде попадею, то буде з неї і двісті. Й з тими ськатиме свого бородача! А схоче більше мати, то продаватиме хавтури.
— Ot dziewczyna! Złoto, nie dziewczyna! — дума собі Печержинська, — dalibóg, złoto; jak Boga kocham złoto. Co to znaczy nauka! A była by głupia, jak owieczka…
— Дочко! схаменись! — каже мати. — Тут же не все ляхи; тут і пан-отці є!
— Годі вам мене вчити! — озвалась доня, — я вже й свій розум маю.
На тім покінчили, що записали Масі триста, а других триста зосталось для Теклі; записали все на папері, й староста поніс сватачеви.
— Чи не поправите чого? — каже.
Прочитав сей і підкрутив: Herazym Kuliński.
