й дам вторгувать; бо до мого сусіда приїхала підвода, то привіз звістку, що моя сестра віддається, і на вино мені гроші пришлють, щоб до Балти поїхати. Так я і в вас Балту знайду.
— Хіба в Балті луччі вина, — почав купець, натягаючи пейси, — коли сами балтянські купці в мене вина беруть?
— Та я се добре знаю, тим і кажу, що в вас Балту знайду.
— Ще лучче, як Балту, бо вони беруть, що мені не годиться, — заговорив купець.
— То вчиніть же мою просьбу, — просить.
— Гм, — подумав купець.
— Коли ви може се, або те, — бо яких людей в світі не буває, — то я вам дам свій білет в застав. А ви добре знаєте, що мені без білета з Крутих не виїзджати.
— А покажіть той білет, — каже купець.
Антосьо вийняв з кишені похвальний лист, розвернув і дав.
— А який же він мальований! — каже Кромбер. — Чого в вас такий мальований билет?
— Бо се вже билет мені аж до Камянця, — озвавсь Антосьо, — з ним маю явиться перед самого архирея, а без його і в Камянець не пустять.
— Ну! хай же він у мене полежить, а ми ходім до льоху.
— Дайте, — озвавсь Антосьо, — я його заверну в що, бо знаєте, перед архирея з ним треба являтись, то щоб чистий був.
— Та хиба я його дам дітям бавитись?
— Та воно так, а все-ж безпечнійше.
