що він їм розкаже про землю. Чутка проте, що приїзжий аґроном буде щось говорити про землю, дуже всіх зацікавила і всі стали спішитися до школи.
Тремтючим голосом попросив господарів сісти і розпочав палку промову про тяжку селянську нужду, про злидні в селянській хаті і про те, як можна поліпшити сумне життя селянське. Згадавши про те, як господарюють в чужих краях, він став казати: Ви не гаразд обробляєте землю, орете і сієте. Бог-зна як, через те й недорід буває. Ось слухайте, як треба працювати коло землі, як доглядати худобу і взагалі, як треба господарювати. В своїй запальній промові він забув навіть за самих слухачів і посипав новими словами: „орґанізація“, „культивізація“, „меліорація“ і т. п. Господарі сиділи і, слухаючи такі річі, помаленьку стали дрімати. Дехто позіхав на весь рот, а дехто з тих, що сиділи в куточку, так встиг вже й заснути.
Оден тільки Охрім удавав, що все це йому дуже цікаве, бо було якось ніяково перед людьми, що ранійш зацікавив їх сим аґрономом, а тепер сам не слухає його. Дмитро сидів в перших рядах і весь час призирливо усміхався. Аґроном скоро мусів помітити, що його не дуже-то слухають, а через те постарався скінчити свою промову. Скінчивши свою промову, він запитався:
— Ну, подобається вам це все, що я розказав?
Оден дядько, що сидів найближче до аґронома, ніяково відповів:
— Не знаю!..
— Але зрозумілож вам, що так булоб добре господарювати?
— А… Господь його святий знає!..
— Ну, а от ви, як орете на свому полі, глибоко, чи мілко?..
— Та… я той… як доводиться… Півдесятини в мене всього… Немає чого й орати… Заступом скопати можна…
— Так у вас мало землі?!..
— Таж так!.. клаптичок маленький…
— Ну, а на друге читання прийдете? — спитався. Мовчать дядьки і пари з вуст не пускають. Дехто
