Козак шапку підійняв:
„Слава, — каже, — Богу!”
Входить в хату; скрізь лавки
І столи хороші,
А на столах і лавках
Валяють ся гроші.
Козак глянув навкруги,
Жінку обіймає,
Поцїлував кілька раз,
„Звідки то?” питає.
— „І то, — каже, — Господь дав
За твою дорогу!”
Козак хрест сьвятий поклав:
„Слава, — каже, — Богу!”
Коли гляне у куток, —
Аж дїтий копиця.
„А то звідки?” — „Господь дав!”
Каже молодиця.
А той носом покрутив:
„Добрий, — каже, — тато!
Але, — каже, — на сей раз
Порав ся багато!”
