Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/98

65. Турецька кара.

Взяли Турки козака,
На смерть засудили,
Межи ноги йому кіл
Довгий заложили,
Тай довбнею і женуть.
А той тілько каже:
„Та бий рівно, коли бєш,
Не мили ся враже!”

 

——o——

 

66. Господь дав.

Пішов козак молодий
В далеку дорогу,
Кинув жінку молоду
Та хату убогу.

 Повертає за сїм лїт,
 Хату оглядає,
 Дивуєть-ся сам собі,
 Хати не пізнає:

Його хата — як вінок,
Новенька, біленька…
„А звідки то, — запитав, —
Голубко сивенька?”

 — „Та то, — каже, — Господь дав
 За твою дорогу!”