Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/93

І повісили як-раз
Посеред каплицї,
А козака провели
З грішми до границї.

 

——o——

 

61. Турок і мужик.

Нагнав Турок мужика,
Хоче його взяти;
Біда тілько: нема чим
Рук йому звязати.
 Ото й кличе він його:
 — „А ходи-но!” каже.
 А той собі на умі:
 „Знаю тебе, враже”.

Та пригнув ся у траві,
В небо поглядає:
„Боюсь, — каже, — о, боюсь!
Бо шуляк лїтає!”
 — „Та не бій ся, — каже той,
 Надери лиш лика,
 То ми того шульгара
 Звяжемо до лиха!”

А той усе на умі
Свою думку має.
„Боюсь, — каже, — пане мій!
Бо шуляк лїтає!”