Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/85

Цю сторінку схвалено


Коли так, то я за вас
На відвіт поїду!”

 І палицю в руки взяв,
 В кожух одягнув ся,
 Чорні вуса підбілив,
 В чоботи узув ся.

І чим дуж до короля.
Король оглядає:
„А що, пане, скільки зір?”
З міною питає.

 А той поли закотив,
 Чи як довело ся:
 — Стільки, каже, в небі зір,
 Скільки тут волося.

Задумав ся сам король
Від його відвіту.
„Ану, каже, покажи
Середину сьвіту!”

 А той палицю підняв
 Може з пів аршина,
 Та в підлогу нею гуп:
 — Оттут середина!

Почухав ся наш король,
Ще раз поглядає.
„Що-ж я думаю тепер?”
Козака питає.