Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/81

Цю сторінку схвалено


— „В пустку! в пустку!” закричали.
— „То що-ж, мої дїти?
Коли в пустку ми забрались,
То можна й . . . . . . . .”
 — „А запевне, дядьку, можна!”
 Гримнули по разу
 Тай пішли до дому ждати
 Другого указу.

 
——o——
 
50. Кошовий у царицї.

Прибуває кошовий
В північну столицю,
Тай іде собі у двір
Витати царицю.
 Але тілько за поріг —
 Зачепив ся з-разу
 І в царицї — трах-тарах!
 Розчерепив вазу.
І як-би на Москаля —
Згинув би до лиха;
А наш собі кошовий
Лиш промовив з-тиха:
 „Таку-то вже наш козак,
 Знать натуру має:
 Чого тілько не діпне —
 То так розбиває!”

 
——o——