А найлизше з них усїх Синок його брата. І звичайне на селї Вбогого дитина, Тілько на нїм була Тая сорочина! Стоїть бідне хлопчиня, На вогонь пантрує, Дядьки з носа аж пищать, А воно й не чує. Далї богач подививсь: „Здоров, каже, сину! Вбив що батько на сьвята?” Питає хлопчину. А хлопчина носом шморг, По-під ніс рукою: — „Вбили, каже, дядьку мій, Сучку над водою!”
Обсїялись мужики, Дощу виглядають! Ото два собі зійшлись, Стали, розважають…
