41. До чого ти здатний?
Вдав ся батькови синок,
Та такий ледащо,
Що робити, хоч убий,
Не буде нї за-що.
В поле — нїгде нї ноги!
З школи — утїкає.
Лежить тілько як бугай,
Живіт вигріває.
Що не бив ся з ним старий —
Не дав собі ради!
На остаток всїх кумів
Зводить до поради.
Росказує їм біду,
Сина закликає
І остатний його раз
Із жалю питає:
„Ну, скажи-ж менї тепер,
Як сам здоров знаєш:
До чого-б ти сам хотїв,
Куди здатність маєш?”
А син голову схилив
Та за брови взяв ся:
— „Щоб не били, — каже, — лиш,
Я би вже признав ся”.
