І порося — як підсвинок, Та ще й з хроном в ротї… Несе бідний, тай спіткнув ся У самім болотї. І схибнулись нові ночви, Затряслось сьвячене, І в болото покотилось Порося печене. Глянув мужик на болото, Посвистав до лиха, Відвернув ся, на бік плюнув Тай промовив з-тиха: „Та свиня таки свинею! Правду кажуть люде: Сьвяти її, хрести її, — Все свинею буде!”
Грає скрипка, грає кобза, І бандура грає; Мужик лїтом у кожусї Гопки витинає. Витинає мужик гопки, Аж потом зальляв ся.
