Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/44

Та лїнуєть-ся псяюха
За водою встати…

 Аж тут дїдич із постелї:
 Подай води, Янє!
 Льокай раптом ісхопив ся:
 „Зараз, каже, пане!…”

Дає пану води склянку:
„Проше, ясний пане!”
— То для цєбє! пан говорить:
Напій сє, ґалґанє!

 

——o——

 

12. Що кого болить.

Плачуть дїти коло тїла:
„Мати-ж наша, мати!
А хто-ж тепер нас без тебе
Буде годувати?

 Хто нас буде голубити,
 Доглядати в дома?”
 Мужик стоїть, підіпер ся,
 Хлипає сїрома!…

„З ким же татко будуть спати?”…
Він аж похилив ся:
„Але-ж, але-ж, мої дїтки!…”
І слїзми залив ся…

 

——o——