Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/37

Тай говорять королеви:
— „Кажи, ясний пане,
Нехай тепер Запорожцям
Подають сметани”.

 

——o——

 

8. Пан і Іван в дорозї.

Ізійшли ся пан з Іваном,
По сьвітї мандрують,
Разом їдять, розмовляють,
Разом і ночують.
 На кождому через плечі
 Висить на торбинї;
 Лиш пан таки у чемерцї,
 Іван у свитинї.
Ідуть вони дорогою,
Стали ночувати.
Аж пан собі задумує
Хлопа ошукати…
 Тай говорить до Івана:
 „Знаєш що, Іване?
 Годило ся-б попоїсти!…”
 — Та що-ж? їжмо, пане!…
„Але знаєш що, Іване?
Починаймо з твої!
Як твоя буде порожна,
То тодї до мої!”